13:15 Альоша - Ніяка нянька батьків не замінить... | |
Нині Альоша не може натішитися своїм десятимісячним сином Ромчиком. Із задоволенням бавиться з малим і тато фронтмен гурту "Антитіла” Тарас Тополя.
Тож завітаємо у гості до молодої сім’ї. Читайте також: Влад Яма
— Ну що може бути кращим, аніж усмішка маляти, самостійні кроки чи перший зубчик, — розпочинає розмову Альоша. — Щодня дякую Богові за те, що моя мрія здійснилася і я стала найщасливішою у світі мамою. — Скільки зубчиків уже в Ромчи-ка? — Поки що чотири, але скоро буде більше. Здається, що прорізування зубчиків у нас безперервний процес... (Усміхається). Коли у малого з’явилися зуби, то я зрозуміла, що він уже став таким великим! Ну а коли синочок самостійно зробив перший крок, радості не було меж. Надіюсь, що зовсім скоро ми із сином зможемо побавитися разом в якісь рухливі ігри. Зрештою, прогулянки стануть веселішими та набагато енергійнішими, а це користь не лише мамі з татом, а й дитині. — Альошо, а вас часто з візочком зупиняють перехожі для того, щоб ви дали автограф? — Добре, що зараз зима, і я можу спокійно надягнути шапку чи заховатись під довгим широким шарфом і спокійно гуляти з дитиною впродовж кількох годин. Зрештою, на сцені я зовсім інша, аніж вдома. Чого вартує концертний макіяж, який змінює людину дуже сильно. У повсякденному житті не люблю накладати косметику щодня, бо вважаю, що шкіра має відпочивати від усіляких тональних кремів, рум’ян чи тіней. Саме тому мене мало хто впізнає надворі, ну а коли й трапляється таке, то я завжди рада поспілкуватись із перехожими. До речі, жінкам у цьому плані легше, бо чоловіків на сцені гримують не так, як дівчат. — Це ви натякаєте на свого чоловіка — фронтмена гурту "Антитіла” Тараса Тополю? — Так, його теж упізнають, коли він гуляє із сином... —До речі, як Тарас справляється із роллю батька? — Чудово! Я захоплююся його витримкою та силою волі. Ми зараз мешкаємо в однокімнатній квартирі, відтак, коли Ромчик уночі прокидається, Тарас це чує, інколи й сам встає до нього, аби приспати знову. Але, як правило, син усе одно засинає тільки з мамою, бо ще їсть мамине молочко, відтак це його заспокоює більше, аніж таткова казочка чи колискова. Але, попри ті тимчасові труднощі, ми обходимося без няні. Навіть більше, дуже рідко просимо батьків, аби ті посиділи з дитиною, адже стараємося давати собі раду самостійно. Якщо в мене концерт чи репетиція, Тарас бавить малого, якщо ж йому треба попрацювати, тоді я залишаюсь на господарстві. Вважаю, що це правильно, бо дитина в такому віці повинна якомога більше спілкуватися із батьками. — Чимало артисток навпаки, ще вагітними вибирають для малечі няню. А через кілька місяців після пологів повертаються на сцену, залишаючи дитину з найманою працівницею. — Кожен робить так, як йому зручно. Як на мене, зовсім чужа людина ніяк не може дати того тепла, ласки й уваги, як батьки чи навіть бабуся чи дідусь. Звісно, гроші теж треба заробляти, але для мене на цьому етапі життя виховання сина — на першому місці. —До речі, чимало молодих мам у декретній відпустці починають захоплюватись новими хобі... — Ну якщо приготування їжі можна назвати хобі (сміється), то так, я зараз цим захоплююся. І це стосується придумування не лише різних салатиків, але я ще переймаюся харчуванням свого синочка. Ромчику щодня готую супчики, різноманітні кашки, тюфтельки, суфле. А Тараса тішу борщиком Співачка після народження сина захопилася кулінарією та фотомистецтвом та цікавими гарнірами до м’яса чи риби. Ми зараз намагаємося правильно харчуватися, тому частенько готуємо все на парі й уникаємо смаженої та жирної їжі, бо дитині потрібні здорові батьки! Що ж до ще одного захоплення, то якщо раніше я любила фотографувати природу, то зараз обожнюю фотографувати сина. Можливо, на перший його день народження приготую сімейну виставку його портретів — від місяця і до року. Коли ти щодня із сином, то не так помітно, як він росте та змінюється, а коли дивишся фото, це стає одразу помітним. Навіть більше, якщо раніше він був світленьким і, мені здавалося, більш схожим на мене, то тепер я бачу в ньому тільки Тараса. (Усміхається). —До речі, пресі ти теж не показуєш сина. Чому? — Просто хочу, аби дитина собі спокійно росла. Нині йоМу зайва увага не потрібна, я в цьому впевнена. Можливо, коли він підросте, стане цікавішим, то його можна буде показати. А зараз не бачу в цьому потреби. — Альошо, Ромчику — уже десять місяців, за цей час ти встигла написати кілька нових пісень? — Я, як творча людина, завжди щось собі наспівую, тож у моїй голові завжди крутиться чимало композицій. Але чомусь зараз мені пишуться лише так звані некомерційні пісні. Ті, які сподобаються чималому колу людей. Навіть не знаю, чи зможу я їх колись комусь заспівати. Звісно, періодично це роблю для двох своїх улюблених чоловіків, але чи запишу ці пісні на студії — час покаже. Нині мені точно не до цього. Зрештою, якщо раніше я писала композиції на замовлення інших артистів, то тепер теж цього не роблю. За домашніми клопотами часу на це просто не вистачає. —До речі, гурту "Антитіла” ти вже встигла написати кілька пісень? — Ні, а навіщо? Тарас і сам дає раду. Він пише ті композиції, які підходять його гурту. Навіть більше, у них є свій стиль, своя мелодика та свої прихильники, яким подобається те, що роблять хлопці. Може, колись ми заспіваємо дуетну пісню. Але вона ще не написана! Ми з Тарасом обов’язково це зробимо! Хто знає, а може, через кілька років вийдемо на сцену утрьох (Сміється). Катерина ВЛАСЮК Жіночий порадник №2 ст. 5 ToBeSmart | |
|
| |